День захисту тварин

 Всесвітній день тварин

Прийде час, коли люди будуть

дивитися на вбивцю тварини

 так само, як вони дивляться зараз

 на вбивцю людини. 

Леонардо да Вінчі 

4 жовтня – всесвітній день тварин (world animal day), міжнародий день, спрямований на привернення уваги людства до прав тварин та їх добробуту

. ҈   Щогодини зі світу щезають 3 види тварин.

  ҈   Щодня з лиця Землі зникають понад 70 видів фауни і флори

. ҈   За 25 останніх років біологічне різноманіття Землі скоротилося більш ніж на третину. 

Історія цього дня починається із міжнародного конгресу прихильників руху захисту прав тварин, який проходив у Флоренції (Італія) в 1931 році. Дата проведення всесвітнього дня тварин була вибрана не випадково. 4 жовтня — день пам’яті про Франциска Ассізького (віддав Богові душу 3 жовтня 1226 року), одному з найшанобливіших в католицькій церкві святих. Франциск Ассізький вважається у католиків за покровителя тварин, тому учасники конгресу і зупинилися саме на цьому дні. Ідея проведення подібного дня прижилася по всьому світу і в 2008 році різні заходи, присвячені цій даті, пройшли вже в 66 країнах світу. 

В Аргентині цей день святкується 29 квітня, у день пам’яті про смерть Ігнасіо Лукаса Альбаррасіна (1926), засновника Аргентинського товариства захисту тварин і автора Закону про захист тварин. В цей день різні товариства по захисту прав тварин проводять акції у багатьох країнах світу. Вони закликають людей відмовитися від необдуманого знищення тварин заради задоволення своїх далеко не найголовніших потреб. 

Крім того, Всесвітній день тварин — це привід нагадати людям про їхню відповідальність за домашніх тварин, які для багатьох людей стали дійсно незамінними членами сім’ї.

Цих тварин ми більше ніколи не побачимо!

Цих представників фауни ми, люди, не зможемо побачити вже ніколи. Ані в дикій природі, ні в зоопарках. Вони були легковажно знищені нами, і залишили згадку про себе хіба що в природничих музеях світу у вигляді шкур, скелетів та фотографій.

З 1900 року майже 500 видів тварин вимерли, згідно з дослідженням, проведеним у 2015 році.

• Лісовий сцинк на острові Різдва, різновид ящірки. Останній відомий представник цього виду на імʼя Гамп помер 31 травня 2014 року.

• Лялечка Charco Palma — різновид дрібної риби сімейства Cyprinodontidae, який мешкав у Мексиці.

• Піпістрелле з острова Різдва — різновид кажана, який мешкав лише на острові Різдва. Востаннє представника цього виду помітили ще в 2009 році, після того не було знайдено жодного кажана цього виду попри інтенсивні пошуки.

• Абінгдонська слонова черепаха — підвид Галапагоської черепахи. Мешкала на острові Пінта (Галапогоські острови), тому має ще назву велетенська черепаха острова Пінта. На кінець ХХ століття підвид було майже знищено через полювання, а також  коз, яких люди привезли на острови.  Черепаха острова Пінта частково надихнула на теорію еволюції Чарльза Дарвіна, коли він відвідав Галапагоські острови в 1835 році. У 2015 році остання чистокровна черепаха на острові Пінта, відома як Lonesome Джордж, померла у неволі у віці 100 років.

• Гекон з острова Різдва, або гекон Лістера — різновид ящірок сімейства Gekkonidae, був невеликий за розміром — лише до 5 см.

• Шаблерога антилопа, або сахарський орікс — різновид антилоп, які населяли степи та пустелі Північної Африки. Їхня висота могла сягати трохи більше за метр, шерсть світла, майже біла. Раніше вони населяли всю Сахару, проте їхня кількість різко скоротилася через полювання. Останнього дикого орікса бачили ще наприкінці XX століття.

• Жаба Кіхансі — різновид жаб, що мешкали поблизу водоспаду біля річки Кіхансі в Танзанії. Вони водилися лише на площі 0,02 кв. км — найменший ареал проживання серед хребетних. Їхня популяція налічувала понад 17 тисяч особин, поки в 1995 році не розпочалося будівництво греблі, яка позбавила жаб доступу до прісної річкової води.

• Ропуха помаранчева. Останнього разу ропуха помаранчева була помічена в лісі в Монтеверде, Коста-Ріка, в 1989 році. Зникнення цього виду було спричинено глобальним потеплінням, повідомляє журнал Science. З тих пір інші вчені припустили, що ропуху помаранчеву, швидше за все, знищили погодні умови в Ель-Ніньо, де виник надзвичайно сухий клімат саме в той час, коли ропуха помаранчева зникала.

• Гавайський крук — різновид птахів, який був поширений на Гавайських островах. Вид постраждав від масштабної зміни середовища проживання, зокрема скорочення підліску в результаті діяльності диких копитних, лісозаготівлі, сільського господарства та втрати запилювачів. Також на скорочення виду вплинуло і полювання, адже наприкінці XX століття їх відстрілювали як шкідників. У 2002 році зникли два останніх птахи у Гавайському національному заповіднику.

• Мандрівний голуб. Колись ці птахи були одним із видів з високою популяцією у північній Америці. Мандрівні голуби могли літати дуже швидко, адже інколи їх швидкість сягала 96,5 км на годину. Їх кількість почала значно зменшуватись після того, як європейці прибули на материк і почали полювати на дешеву та легку здобич. У 1914 році останній відомий представник виду мандрівних голубів по кличці Марта, помер у зоопарку в Цинциннаті.

• Каролінський папуга. Яскраве оперення цього єдиного виду папуги, що родом з Східної частини Сполучених Штатів, можливо, і стало причиною його загибелі. Зелені, жовті та червоні пір'їни Каролінського папуги надзвичайно цінувалися в якості доповнення до жіночих капелюхів. Птахи також мали небезпечну тенденцію - вони примикали до зграї інших птахів, і ті, як тільки їх помічали, одразу вбивали. Останній Каролінський папуга, який проживав у неволі у зоопарку Цинциннаті на прізвисько Інкі помер в 1918 році. Це сталося через рік після смерті його пари - Леді Джейн.

• Тасманський тигр або тилацин.  Або сумчастий вовк  — вимерлий хижий ссавець, найбільший «сумчастий хижак» (ряд Дазиуроподібні, або кволоподібні) історичних часів, що проживав на території Австралії, Тасманії й Нової Гвінеї до середини XX століття. Тилацин був описаний у 1808 році натуралістом Харрісом. Ця тварина, що зовні й за розмірами скидалася на пса, вміла стрибати на задніх лапах, як кенгуру. Самиці цього «вовка» мали розродну сумку, у якій доношували дитинчат. Наприкінці XIX століття тилацина жорстоко винищували як крадія овець, який завдавав відчутних збитків фермерству. Уряд Австралії навіть запровадив премії за вбитих хижаків. Зрештою, наприкінці 30-х років XX століття, «сумчастих вовків» винищили дощенту. Останній на Землі «сумчастий вовк» помер у зоопарку на Тасманії 1936 року.  25 березня 2017 року британське видання The Independent повідомило, що на півдні Австралії, за допомогою фотопасток було зафіксовано кілька тварин, що мають усі ознаки цього виду.

• Карибський тюлень монах. Єдиним видом тюленів, чиєю домівкою були країни Карибського басейну, є Карибський тюлень-монах, який вимирає внаслідок людської діяльності. За даними американської Служби риби та дикої природи, європейські колоністи полювали на тюленів для того, щоб забезпечити себе паливом, а також їжею. Перші вчені, які захоплювали цих тюленів для досліджень, також сприяли зниженню їх кількості. Їх остання відома колонія була помічена на ізольованому рифі біля невеликого острова у Карибському басейні. Карибський тюлень-монах, врешті-решт, був оголошений зниклим видом у 2008 році.

• Піренейський козеріг. Ці дикі кози колись часто зустрічалися в горах Піренеїв, що простягнулись між Іспанією та Францією, а також в горах північної Азії та Африки. Прихильники природи не зовсім впевнені, чому їх кількість зменшилася, але цей вид був оголошений зниклим у 2000 році. Вчені працювали над поверненням Піренейського козерога. У 2009 році вони намагалися використовувати заморожені тканини для створення клону, але самка померла через сім хвилин після свого народження.

• Західний чорний носоріг. За оцінками Scientific American, на рубежі ХХ століття в Африці, можливо, блукали мільйони носорогів чотирьох різних видів. Протягом 100 років Західні чорні носороги вимерли. Причина зникнення? Очищення їхнього природного середовища для ведення сільського господарства, спортивне полювання і підтримка китайського лідера Мао в традиційній китайській медицині в 1950-х роках, яка включала в себе використання такого інгредієнта, як порошок з рогу носорога. Останній представник чорних носорогів був помічений у Камеруні, і, невдовзі, у 2011 році, весь вид був оголошений вимерлим.

Червона книга України

Червона книга України рослинний і тваринний світ.

Червона книга України — офіційний державний документ, який містить перелік рідкісних, вразливих і зникаючих видів тваринного і рослинного світу у межах України, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів і заходи щодо їх збереження. Занесені до Червоної книги України види підлягають охороні на всій території України, у межах її континентального шельфу та виключної морської економічної зони. Регулюється Законом України «Про Червону книгу України».

З 9 квітня 2021 року до Червоної книги України занесено 1544 види, з них 687 тварини і 857 — рослинний світ.

Кількість видів у різних виданнях

Групи / Видання	Перше видання (1980)	Друге видання (1994, 1996)	Третє видання (2009)	Четверте видання (2021)
Тваринний світ
Кнідарії	0	2	2	2
Нематоди	0	2	2	0
Багатощетинкові черви	0	0	0	1
Малощетинкові черви	0	1	1	1
П'явки	0	6	8	10
Водні черевоногі молюски	0	3	3	5
Наземні молюски	0	8	14	42
Двостулкові молюски	0	1	3	7
Зяброногі ракоподібні	0	8	8	10
Веслоногі ракоподібні	0	1	5	10
Вищі ракоподібні	0	17	18	15
Павукоподібні	0	2	2	2
Багатоніжки	0	3	3	3
Ногохвістки	0	0	2	6
Комахи	18	173	226	312
Міноги	0	2	2	2
Променепері риби	0	32	69	75
Земноводні	4	5	8	9
Плазуни	6	8	11	11
Птахи	28	67	87	91
Ссавці	29	41	68	73
Тваринний світ загалом	85	382	542	687
Рослинний світ
Судинні рослини	151	439	611	625
Мохоподібні	0	28	46	47
Водорості	0	17	60	61
Лишайники	0	27	52	56
Гриби	0	30	57	68
Рослинний світ загалом	151	541	826	857
Всього	236	923	1368	1544